Іонел Братіану – румунський політик, інженер прем’єр-міністр Румунії та президент Національної ліберальної партії. Крім цього, Братіану був почесним членом Румунської академії. Братіану – один із найскладніших та суперечливих особистостей у політичній історії країни. Його життя було сильно пов’язане саме з діяльністю у Національній ліберальній партії, через яку він реалізовував свої політичні амбіції. В цій статті ми розкажемо про видатного румунського політика кінця 19 – початку 20 століття. Більше на bucharestski.eu.
Політична діяльність Іонела Братіану
Братіану завжди був послідовним політиком, який тримав блискучу траєкторію. Він багато разів створював та розпускав уряди. Великі політичні діячі та навіть король Фердинанд І завжди прислухалися до його думки. Братіану називали «некоронованим королем». Історики називають його найвидатнішим державним діячем Румунії за всю історію. Саме він прийняв реформи для консолідації румунської унітарної держави та саме він був одним із засновників Великої Румунії. Далі ми розкажемо про те, як починалася та розвивалася його політична кар’єра.
Початок кар’єри
Іонел Братіану народився у заможній та інтелігентній сім’ї. Братіану – старший син колишнього прем’єр-міністра та засновника Національної ліберальної партії Йона К. Братіану. Вже в 13 років маленький Іонел отримав дуже відповідальне завдання від свого батька – супроводжувати його на фронт під час війни за незалежність.
У 1882 році Іонел Братіану закінчив коледж Святого Сави у Бухаресті. Після цього Іонел відправився на шестимісячну військову службу. У 1883 році він переїхав до Парижу, щоб завершити вищу освіту. У 1889 році він здобув ступінь інженера у Школі мостів і доріг.
Повернувшись до Румунії у тому ж році, він почав працювати інженером на залізниці Ясси-Пашкани. У 1907 році Іонел вдруге одружився з Елізою Штрибей, яку йому вдалося переконати розлучитися з одним із лідерів консерватизму, що дуже символічно. Приблизно у цей же період почала розвиватися його політична кар’єра.
Вільний час Братіану проводив в особняку у Флоріці, а у Бухаресті він жив на вулиці Biserica Amzei. Братіану дуже цінував комфорт, тому зазвичай працював з дому. Він мав одну з найбільших бібліотек у країні. Він багато читав та вважав, що політика – це мистецтво. Він дуже серйозно ставився до керування державою та розумів, що майбутнє країни в його руках та руках народу.
Життя після смерті батька
У 1891 році помирає його батько. Після цієї події Іонел починає розуміти всю відповідальність, яку він несе за своє видатне ім’я та вирішує продовжувати політичну роботу свого батька. У 1895 році Братіану балотувався до парламенту та був обраний депутатом Горжа. Під час виборчої кампанії Братіану підкреслив, що розуміє усю перевагу, яку дає йому його ім’я та обіцяє нести відповідальність за свою діяльність.
Вже у 1997 році Братіану назначили міністром громадських робіт, а у 1897 році він взяв відповідальність за розвиток порту Констанца. З самого початку політичної кар’єри Іонела підтримала група «Oculta», яка була сформована членами партії. Члени групи дуже хотіли, щоб саме Братіану взяв на себе керівництво ліберальної партії. Братіану прагнув реформувати партію в різних напрямках, що б сприяло прискоренню процесу модернізації румунського суспільства.
У 1899 році Братіану налагодив зв’язки з членами інших партій та почав регулярно зустрічатися з лідером соціалістичної партії Костянтином Стере. Вони разом збиралися провести аграрну та виборчу реформи. Крім цього, між лідерами відбулися навіть переговори про перехід членів соціалістичної партії до ліберальної, що сталося у 1899 році.
Зовнішня та внутрішня політика Братіану
У 1902 році Братіану тимчасово став міністром закордонних справ. Під час своєї роботи на цій посаді він займався становищем румунів в Османській та Австро-Угорській імперіях. Особливу увагу він приділяв також румунам у Трансільванії.
Паралельно Братіану займався справами партії. Незважаючи на те, що він не був лідером партії, голос Братіану став найголовнішим у справах Націонал-ліберальної партії. Братіану наголошував на необхідності розвитку сільського господарства, економіки, розв’язанні проблеми іноземного капіталу та запровадженні загального виборчого права. Він мав сучасні погляди на майбутнє румунів та приймав відповідальні та зважені рішення.
У 1907 році Братіану назначили міністром внутрішніх справ. Як міністр внутрішніх справ Братіану контролював державну адміністрацію та осередки партії на місцевих рівнях.
Лідером партії тоді був 75-річний Дімітріє Александру Стурдза, який протистояв реформісту Братіяну. Стурдза мав нервові припадки. Одного разу він почав плакати та ходив на четвереньках під столом, гавкаючи на лібералів. У 1908 році лідера відправили на лікування у санаторій нервових захворювань.
У 1909 році Братіану призначили президентом Національно-ліберальної партії, оскільки той «представляв все, що було найкраще в партії та країні». Братіану зазначив свої головні принципи майбутньої роботи: свобода дискусії та дисципліна дії. На той момент Братіану було 45 років і він був дуже впливовим румунським політиком.
Братіану під час війни
У 1913 році після початку Другої Балканської війни Братіану пішов у відставку та відправився на фронт. Його прийняли до Генерального штабу артилерії.
У період 1914-1916 років Антанта та Центральні держави намагалися перетягнути Румунію на свою сторону, розраховуючи на її ресурси та геополітичне положення. Румуни вступили у війну на боці Антанти. Братіану виявив багато дипломатичних талантів, щоб відстояти свої умови та забезпечити Румунії реалізацію національних цілей. У 1917 році румуни перейшли Карпати та спробували звільнити Трансільванію, але солдати програли у битві при Туртукаї та відступили. Росія зрадила румунів та відмовилася надіслати допомогу, як обіцяла. Боротьба власними силами була єдиним виходом для румунів. Це був важкий період для народу. В суспільстві сформувалося вороже ставлення до лібералів. Щоб підняти національний дух, 19 червня 1917 року був опублікований законопроєкт щодо аграрної реформи та встановлення загального виборчого права. Армію також реформували, з’явилося нове сучасне озброєння. Згодом війна закінчилась і Румунія опинилась у таборі переможців.
У 1918 році також завершився процес об’єднання Румунії. 1 грудня 1918 року король разом з представниками уряду вітали на Північному вокзалі делегацію з Трансильванії, яка привезла Резолюцію унії. 29 листопада 1918 року була сформована нова Рада міністрів на чолі з Іонелом Братіану.
Війна залишила багато проблем після себе: матеріальні збитки, падіння виробництва, роз’єднане та невдоволене суспільство. Всі ці проблеми лягли на плечі Братіану та короля. Завдяки застосуванню доктрини «нами самими» економіка країни розвивалась досить швидко. Найбільш успішною галуззю стала промисловість. Більшість політичних рішень Братіану були спрямовані на повернення країни до повоєнного стану. Як голова уряду Братіану брав участь у зовнішній політиці. Його зовнішньополітична діяльність базувалася на турботі про національний суверенітет та незалежність.
Іонел Братіану помер 24 листопада 1927 року від тонзиліту. Ніхто не міг повірити, що наймогутніша людина держави померла так раптово. На похорони прийшли не тільки близькі люди Братіану, а і його суперники, які ставилися до політика з великою повагою. Всі згадували його як людину, яка ніколи не приймала рішення швидко. Перш ніж прийняти рішення, він завжди переосмислював свою ідею та думав про всі її можливі наслідки.
Джерела: enciclopediaromaniei.ro , descopera.ro , historia.ro