Кожного року у Бухаресті проходить «Bucharest Pride» – цілий тиждень культурних подій і марш на захист прав ЛГБТК+ спільноти. Прайд став символом боротьби та виживання для багатьох людей. Свято демонструє, що видимість має значення для багатьох із нас. У цій статті ми подивимось, як розвивався «Bucharest Pride» з моменту його заснування, хто стоїть за його організацією, і чому ця подія важлива не лише для ЛГБТК+ спільноти, але й для всієї румунської демократії. Далі на bucharestski.eu.
Як все починалося
Румунський рух за права геїв ставав все популярнішим у 1990-х роках, а у 1996 році нарешті був декриміналізований гомосексуальний секс між двома дорослими за згодою. Тоді ж у румунській столиці з’явилася перша організація, яка захищала права геїв. Це була організація «Accept», яка прагнула створювати кращі умови для життя ЛГБТК+ спільноти у Румунії.
Проте у країні все ще функціонувала стаття 200, яка забороняла будь-які публічні прояви геїв та пропаганду гомосексуальності. Тому дуже довго гей-прайди були просто неможливі. Попри це у жовтні 2000 року «Accept» провела 22-гу Європейську конференцію Міжнародної асоціації лесбіянок та геїв у Бухаресті. Ця подія зібрала близько 100 учасників і привернула увагу ЗМІ до проблеми прав ЛГБТК+ у країні.
Після тиску з боку ЄС, Ради Європи та «Accept» статтю 200 нарешті скасували. Також антидискримінаційне законодавство заборонило дискримінацію людей на основі їхньої сексуальної орієнтації.
З 2002 року у столиці почали відкриватися також гей-клуби, тому ідея організувати гей-прайд здавалася все більш реалістичною.
Перший гей-прайд
Перший гей-прайд пройшов у Бухаресті у 2004 році й називався він «GayFest 2004». Фестиваль проходив з 3 по 9 травня. Головною темою фестивалю були дебати щодо ставлення до ЛГБТК+ спільноти у Румунії. Вперше на цій події у країні пройшов ЛГБТК+ кінофестиваль. Інститут Гете також приєднався до фестивалю і провів цілу фотовиставку польської художниці під назвою «Нехай нас побачать». Виставка була присвячена видимості геїв та лесбійок у Польщі.
Це був тиждень, протягом якого геї святкували своє право бути відмінним від більшості, водночас виявляючи солідарність із рештою суспільства. Планувалося провести й гей-парад у центрі міста, але від нього відмовилися, тому що «румунське суспільство не готове до такої події такого масштабу». Представникам ЛГБТК+ спільноти було також страшно виходити на вулиці.
Як далі розвивалася історія
Перший парад пройшов вже у наступному році. Спочатку влада відмовлялася від цієї ідеї, але після лобіювання зі сторони міжнародних організацій парад вдалося провести. Він пройшов досить успішно. У заході взяли участь близько 300 осіб. Хоча парад супроводжували протести та напруга, саме цей марш започаткував нову епоху відкритості й боротьби за права людини.
Протягом наступних років прайд у Бухаресті ставав все популярнішим. У другій половині 2000-х ця подія стала набагато цікавішою: до програми додали концерти, мистецькі виставки, кінопокази та лекції. З кожним роком збільшувалася кількість учасників, а реакція суспільства ставала толерантнішою.
Парад 2025 року
У 2025 році пройшов найбільший подібний парад в історії країни. До події приєдналося близько 30 000 людей, які розмахували райдужними прапорами. Це був 20-й ювілейний гей-парад у Бухаресті. Очевидно, що це символ того, що ЛГБТК+ спільноті вдалося перемогти. Їхній протест укорінився у суспільній свідомості. Особливо ЛГБТК+ спільноту підтримують молодші румуни.
Проте Румунська православна церква досі виступає проти гомосексуальності та проти цивільних партнерств. Церква організувала свій маленький парад під назвою «Маш за нормальність», який відбувся в іншій частині Бухареста.