Йон Ілієску розпочав свою політичну діяльність у Комуністичній партії, бувши ще зовсім юним. Пізніше він відійшов на деякий період від політики через незгоду з рішеннями, які приймали комуністи. Він повернувся на політичну арену вже під час революції 1989 року. Ілієску тричі був обраний президентом країни, при цьому він залишається однією з найбільш суперечливих фігур політичного життя після 1989 року. Далі ми розкажемо про історію його життя та успішної кар’єри. Більше на bucharestski.eu.
Дитинство та юність
Йон Ілієску народився 3 березня 1930 року. Маленький Йон виховувався своєю тіткою. Перші роки школи він навчався у рідному місті – в Олтениці. У середню школу Йон пішов вже у Бухаресті. Пізніше Йон вступив на навчання до коледжу Святого Сави (нині Бухарестський університет). Потім Ілієску навчався у Політехнічному інституті Бухаресту, де вивчав гідроенергетику та водне господарство. Навчання Ілієску продовжив в Енергетичному інституті Москви (1950-1954).
У 1951 році Йон одружився з Ніною Шербанеску, з якою він познайомився у Бухаресті під час навчання у середній школі. Ніна працювала інженером та займалася науковими дослідженнями у галузі корозії металів.
Початок кар’єри
Кар’єра Ілієску почалася у 1965 році, коли він почав працювати інженером-конструктором в Інституті енергетичних досліджень у Бухаресті. У 1956 році Ілієску був одним із засновників Союзу румунських студентських асоціацій. Ілієску паралельно займався політикою, якою він займався з підліткового віку. З 1949 року Ілієску був членом ЦК. У партії він поступово просувався нагору.
У 1967 році Ілієску був призначений міністром у справах молоді. Він займав цю посаду до 1971 року. Протягом шести місяців Ілієску був секретарем ЦК Комуністичної партії та займався пропагандою. Незабаром його почали поступово усувати з політичного життя, звинувачуючи його у «ідеологічному відхиленні від комунізму».
У 1979-1984 роках Ілієску був на чолі Національної водної ради, а до революції 1989 року був директором Технічного видавництва. У 80-х роках Ілієску був навіть президентом Федерації веслування на байдарках-каное у Румунії. Можна сказати, що всі ці заняття були компромісом перед його зірковими 1990-ми роками.
Політична кар’єра після 1989 року та президентство Ілієску
Після падіння комуністичного режиму в Румунії у 1989 році Ілієску став президентом тимчасового органу державної влади під назвою Тимчасова рада національного союзу. У період його керування були прийняті важливі закони для майбутнього інституційного функціонування Румунії.
У 1990 році Йон Ілієску здобув перемогу на президентських виборах. Він набрав 85% від загальної кількості голосів. На той момент Ілієску вже володів всіма важелями влади в країні, а його виборча кампанія була зосереджена навколо теми революції 1989 року. Головними досягненнями Ілієску за цей період стало створення законодавчої бази, прийняття демократичної Конституції, а також перехід до ринкової економіки. Також президент займався питаннями стабільності та відновлення країни, економічними реформами, соціальним захистом тощо.
У 1992 році знову проходили парламентські та президентські вибори. Йон Ілієску балотувався з програмою «Я вірю в зміни Румунії на краще». Він знову переміг і його президентство легально продовжилось. Головним досягненням перших років правління стало підписання у 1993 році Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
Вдруге Ілієску став президентом Румунії у 2000 році. Він балотувався з програмою «Близько до народу, разом з ним». За період другого президентства Ілієску зміг зміцнити верховенство права та демократії в Румунії, відновити економічне зростання, модернізувати країну у різних галузях, покращити умови проживання громадян. За період другого президентства Ілієску Румунію прийняли в НАТО, а також успішно завершились переговори про вступ Румунії до ЄС. В країні відбулося національне примирення, вдалося досягти соціальної стабільності, дебюрократизації інституцій, підвищення їх ефективності. Також вдалося впровадити у суспільство європейський дух та європейські сучасні цінності.
Суд проти Йона Ілієску
У 2018 році проходили розслідування подій 1989 року. Йону Ілієску висунули звинувачення в злочинах проти людяності. Згідно з розслідуваннями заходи Ілієску під час революції сприяли гибелі понад 860 осіб.
Станом на 2018 рік Ілієску було вже 88 років. Тоді Ілієску заявив про свою невинуватість і назвав судовий процес простим актом помсти. Ілієску зустрів суд з високо піднятою головою. На тлі цього судового процесу у суспільстві почалися дивні процеси: ностальгія за роками правління Чаушеску. Однак слід пам’ятати, що необхідність діяти настільки рішуче, як діяв Ілієску, була спричинена саме жорстокістю режиму Чаушеску. Тому цей суд був ще одним іспитом для румунського народу та можливістю дати відповіді самому собі на деякі національні питання.
Отже, біографія Ілієску – це справжня історія політичного успіху. Ілієску не намагався залишатися лояльним до радянської влади, щоб зберегти посаду. Йому вдалося влучно спіймати свою «щасливу хвилину» та опинитися в потрібному місці вчасно. Ілієску був однією з найважливіших фігур, хто побудував нову європейську Румунію.
Джерела: enciclopediaromaniei.ro , evz.ro , bbc.com