Бухарест пережив досить складні часи за історію свого існування: війни, кризи, окупації, бідність тощо. Політично-економічна ситуація спровокувала хвилю злочинів у місті та околицях. У столиці утворилися цілі злочинні угруповання, дехто діяв поодинці. В цій статті ми розкажемо про найвідоміших злочинців міста та про їх історії. Більше на bucharestski.eu.
Гіке Чіок або «Дракон» та Санду Мойзе або «Гітлер»
Влітку 1945 року у столиці сталася серія вбивств. Понад 10 людей були пробиті кулями російського походження. Поліцейські провели дослідження і виявили, що вбивцями були не радянські солдати, а румуни, які були учасниками війни між мафіозними угрупуваннями. Одне з угруповань належало Гіке Чіоку, якого прозвали «Драконом» за його темперамент. Його суперником був Санду Мойзе, якого називали «Гітлером» за його особливі вуса.
Ця подія відбулася 31 грудня 1945 року у новорічну ніч. «Гітлер» разом зі своїми союзниками лежав у калюжі крові, а біля нього були люди та Гіке Чіоку. Це була проста помста за те, що «Гітлер» мав роман з дівчиною свого союзника Аргінтару. Аргінтару був єдиним, хто вижив зі своєї банди.
Ніколає Пуречіча
Ніколає Пуречіча – грабіжник, який вбивав своїх жертв. Напевно найбільш відомим бухарестським злочинцем 20 століття був Ніколає Пуречіча. У 1947 році відомий комісар Аліманеску, який займався кримінальними справами у місті, організував цілу операцію проти злочинців. Багато з них вирішили втекти. Ніколає Пуречіча був серед них. На той момент Пуречіча вже розшукувався за кілька злочинів. Пуречіча переїхав до міста Орадя. Його наступними жертвами були чоловіки, які їхали потягом до цього ж міста. Аліманеску знайшов Пуречічу під час злочину, коли вбивця тільки-но вибрав наступну жертву, як його повалив залп куль.
Янку Беріла – вбивця пекарів
З часів Другої світової війни пройшло достатньо часу, щоб бухарестці забули ім’я цього жахливого злочинця, але його досить згадують висловом «як Беріла». Цим висловом називають людину, яка намагається налякати або похвалитися поганими вчинками.
Історики згадують Берілу як одного з найкривавіших вбивць міста. Він був досить імпозантним чоловіком з лютим виразом обличчя, який за кілька років навів жах на цілу країну. Його жертвами були пекарі. Досі невідомо, чому саме пекарі, але йому приписують 20 вбивств за одним сценарієм.
Беріла вивчав своїх жертв, з’ясовував, де зберігаються гроші, і нападав вночі на пекарів. Комісар Аліманеску зміг відстежити серійного вбивцю, коли той влаштувався на роботу помічником до пекаря. Комісару вдалося заарештувати злочинця.
Іон Рімару
Іон Рімару – ще один румунський серійний вбивця. Рімару навчався на ветеринара, що могло б характеризувати його як дуже гуманну та благородну людину, але це зовсім не так. Серед злочинів Рімару можна виділити три тяжких вбивства, одне вбивство при обтяжуючих обставинах, шість замахів, п’ять зґвалтувань, а також багато крадіжок та пограбувань.
Перший відомий злочин – це вбивство молодої жінки 5 березня 1971 року. Через місяць сталося ідентичне вбивство у Секторі 4 Бухареста. Під час розслідування були допитані сотні людей. Це був перший у світі випадок, коли робот-портрет злочинця відновили лише за відбитками зубів. А от біля останнього тіла своєї жертви Рімару необачно забув медичну довідку. Відтоді його арешт був просто питанням часу. Рімару заарештували прямо у гуртожитку факультету ветеринарної медицини на третьому курсі навчання. Вбивця отримав найвищу міру покарання – смерть.
Флореа Рімару
Флореа Рімару – вбивця, якого виявили вже після його смерті.
У 1944 році було жорстоко вбито п’ять жінок у Бухаресті. Відбитки пальців не місцях злочину не збігалися з відбитками злочинців у існуючій базі даних. Це означало, що вбивця не мав кримінального минулого. Вбивцю ніхто не міг знайти аж до історії з нашим попереднім героєм – Іоном Рімару, з яким відбитки пальців були ідентичними. Криміналісти ніяк не могли зрозуміти, як це можливо, адже з 1944 року минуло 25 років, тому злочинець мав бути похилого віку. Не тільки відбитки пальців були ідентичними, а й способи та сценарії вбивств.
Через рік після страти Іона було знайдено тіло чоловіка, який випав з поїзда. Відбитки пальців цієї людини були відбитками вбивці 1944 року. Його звали Флореа Рімару. Перед стратою Іон Рімару сказав: «В усьому винен батько».
Віра Ренці «Чорна Вдова»
Віра Ренці народилася наприкінці 19 століття у Бухаресті. Дитинство Віра також провела у Бухаресті, тут вона прожила до 13 років. Потім вона переїхала до колишньої Югославії, де Віра познайомилась з австрійським банкіром Карлом Шиком, її майбутнім чоловіком. У них народився син Лоренцо, а менше ніж через рік Карл загадково зникає. Віра всім розповідає, що Карл її покинув, а потім загинув в автокатастрофі у Румунії. Другим чоловіком став сербський бізнесмен Джозеф Ренці, який так само зник. У Віри було ще декілька подібних романів, вона завжди була одягнена в чорне. Одного разу до Віри приїхала поліція та знайшла у підвалі її особняка 35 трун, всередині яких були всі коханці Віри, а також її син Лоренцо. Його довелося вбити, тому що він дізнався про таємницю матері.
Джерела: digi24.ro , adevarul.ro , historia.ro