Уродженець румунської столиці Джон Гаусман набув слави в США. Найбільше він прославився роллю професора права в комедії-драмі The Paper Chase, за яку отримав «Оскар». Докладніше про впливового діяча шоубізнесу читайте далі на bucharestski.
Театральний і кінопродюсер
Жак Гауссманн (справжнє його ім’я) народився 22 вересня 1902 року в Бухаресті в сім’ї, яка володіла зерновим бізнесом. Оскільки мама була британкою, Джон виріс в Англії, де й здобув освіту. У 1925 році він емігрував до Штатів.
Спочатку Гаусман працював у Техасі спекулянтом у зерновому бізнесі, а після краху фондового ринку 1929 року він випадково звернувся до театру. Під час попивання коктейлю Джон познайомився з композитором Вергілієм Томсоном, який шукав когось, хто міг би працювати над його оперою. Він запропонував вакансію Гаусману, хоча той не мав жодного театрального досвіду. Що цікаво, статус Гаусмана як резидента Штатів не було врегульовано, доки його не прийняли як легального іммігранта в 1936 році.
У 1935 році Джон разом з Орсоном Веллсом організував проєкт W.P.A. Negro Theatre Project. Він увійшов в історію театру завдяки показу оригінальної версії вистави Шекспіра «Макбет». Її дія відбувалася на Гаїті, де жриці вуду зіграли ролі шекспірівських відьом.
У 1937 році Гаусман та Веллс заснували в Нью-Йорку театральну трупу «Мерк’юрі». Веллс, до слова, вважається одним із найвпливовіших режисерів усіх часів. Він прославився інноваційною роботою в кіно, театрі та на радіо. «Мерк’юрі» створювала театральні вистави, радіопрограми й кінофільми. Крім того, трупа випустила підручники та фонографічні записи чотирьох творів Шекспіра для школярів. Найуспішнішим продуктом «Мерк’юрі» став радіосеріал The Mercury Theatre on the Air.
Гаусман продюсував легендарний мюзикл Cradle Will Rock про тиранію капіталізму. Постанова була настільки суперечливою, що її заборонили, хоча й одну виставу таки вдалося показати. У роки Другої світової війни Гаусман працював в Управлінні військової інформації та брав участь як режисер радіостанції «Голос Америки». Незважаючи на постійний потік поганих новин, пов’язаних із втратами під час війни, Гаусман намагався подавати лише правдиву інформацію. Він також запровадив стиль радіорепортажів, для якого характерне використання кількох голосів в окремих трансляціях. Цей прийом Гаусман застосував завдяки своєму театральному досвіду.
Загалом, Джон долучився до створення десятків великих фільмів і трьох серіалів. Що цікаво, взаємини між Гаусманом та Веллсом двічі псувалися, коли Веллс починав свою екранну кар’єру. Веллс планував дебютувати з екранізацією роману Джозефа Конрада «Серце пітьми». Студія RKO Radio Pictures заявила, що через низку проблем актори можуть не отримати зарплатню. Веллс запропонував сам заплатити акторам, якщо це станеться. У відповідь на це Гаусман сказав, що їхня продюсерська компанія не має достатньо грошей. Веллс назвав колегу шахраєм та кинув у нього посудом.
Під час роботи над кінодрамою «Громадянин Кейн» (1941) вони помирилися. Веллс доручив Гаусману стежити за автором сценарію Германом Манкевичем, аби він не пив занадто багато. Після того як Манкевич представив свій сценарій, Веллс вніс кілька змін. Трохи згодом режисер заявив, що кардинально переписав сценарій. Гаусман став на захист Манкевича, назвавши його основним автором сценарію. Відтоді дружба Гаусмана й Веллса назавжди припинилася.
Джон не приховував свою ненависть до колишнього колеги та ніколи не втрачав нагоди образити його, часто з дуже особистих мотивів. Відомо, що він надав пресі багато неправдивої інформації про Веллса. Хай там як, уродженець Бухареста не зміг переплюнути конкурента за кількістю шанувальників та рівнем визнання. На смертному одрі Гаусман зізнався своєму біографу, що зустріч із Веллсом була «найважливішою подією в його житті».
Талановитий актор
Джон Гаусман як актор найбільше прославився роллю другого плану в The Paper Chase – американській комедійній драмі 1973 року. За сюжетом, студент-першокурсник Гарвардської школи права Джеймс Гарт намагається зберігати баланс між навчанням та особистим життям. Гарт зустрічається з донькою свого професора Чарльза Кінгсфілда. Утім, він ще навіть не підозрює, що в його обраниці є законний чоловік, який впливає на їхні стосунки.
Гаусман зіграв вимогливого професора Кінгсфілда. За найкращу чоловічу роль другого плану він отримав «Оскар». Фільм набув популярності та став відправним пунктом акторської кар’єри Гаусмана. Пізніше Джон повторив роль Кінгсфілда в однойменному телесеріалі. Він також зіграв провідні ролі в низці телевізійних програм.
Викладач акторської майстерності
Джон Гаусман допоміг створити програму акторської майстерності в Джульярдській школі (Нью-Йорк) – одному з найбільших американських мистецьких вишів. Він обіймав посаду директора драматичного відділу цього закладу з 1968 по 1976 рік. Загалом, Джульярдська школа складається з трьох основних академічних підрозділів: танцю, драми та музики (найбільший і найстаріший).
З випускників одного з класів Гаусман та його колега сформували незалежну театральну трупу The Acting Company. Вона щороку гастролює Штатами. Драматичний критик Мел Ґассоу назвав The Acting Company «найбільшим гастролюючим класичним театром США». Трупа також спонсорує освітні програми для учнів середньої і старшої школи.
Деякий час Гаусман викладав у Джульярдській школі акторську майстерність. Під час роботи він захоплювався учнем Робіном Вільямсом, який став успішним актором, коміком, лауреатом декількох премій «Еммі» та «Греммі». Вільямс починав як комік розмовного жанру, але набув слави, виконуючи комічні, а з часом і драматичні ролі на телебаченні та в кіно. Саме Гаусман став головним наставником Вільямса. Він порадив йому залишити Джульярдську школу, аби розвивати свій талант як комік.
Ще одним учнем Гаусмана був Крістофер Рів, який прославився головною роллю у фільмі «Супермен» 1978 року. У 1995-му, під час кінних перегонів, Рів отримав дуже сильну травму і був паралізований. Актор помер від серцевого нападу у 2004 році.
До слова, крім продюсерської, акторської та викладацької роботи, Гаусман публікував статті та рецензії на книги для національних видань. Він також написав три томи мемуарів.
Особисте життя
У 1929–1933 роках продюсер був одружений з австрійсько-американською акторкою Зітою Йоганн. Другою його дружиною стала теж акторка – Джоан Кортні. Їхній шлюб протривав із 1952 по 1988 рік.
Після того як акторка Джоан Фонтейн розлучилася з чоловіком, Гаусман почав із нею роман. Вони проводили час разом, відвідували вечірки та іноді говорили про одруження, хоча не мали наміру узаконювати стосунки. Фонтейн прославилася головними ролями у фільмах «золотої доби» Голлівуду, яка тривала в 1920–1940-х роках. Тоді щороку голлівудські студії дуже активно знімали кінофільми.
Помер Джон Гаусман у 1988-му від раку хребта у віці 86 років. Його кремували, а прах розвіяли над морем. Він був справжнім фанатом та майстром своєї справи. Уродженець Бухареста зробив чимало для розвитку театру, кіно, радіо й телебачення.