Популярна преса та вчені часто описували його як найвпливовішого історика релігій у світі. Мірча Еліаде – автор романів, повістей і оповідань, який інтерпретував релігійну символіку та міфи. А втім, попри те, що у видатного румуна було чимало послідовників, його підхід до науки залишається суперечливим. Докладніше читайте далі на bucharestski.
Дитинство й освіта
Мірча Еліаде народився 13 березня 1907 року в столиці Румунії в сім’ї офіцера сухопутних військ. Що цікаво, у різних біографіях можна побачити різну дату народження Еліаде, оскільки його батько зареєстрував народження свого сина чотирма днями раніше до справжньої дати (9 березня). Бувши православним вірянином, він хотів, аби дата появи на світ сина збігалася з літургійним календарним святом Сорока Севастійських мучеників.
У роки Першої світової війни Мірча став свідком бомбардування німцями рідного Бухареста. Цей період вплинув на його формування, змусивши боротися з меланхолічним настроєм. У 1928 році Еліаде здобув ступінь магістра філософії в Бухарестському університеті – найбільшому університеті Румунії. Після цього в індійському місті Колкаті Мірча навчався під керівництвом вчителя санскриту Сурендраната Дасгупти. Пізніше Еліаде 6 місяців практикував йогу в місті Рішікеші (Індія) під керівництвом Свамі Шивананди.
Викладацька діяльність і літературний дебют
Після повернення до Бухареста Еліаде написав для здобуття ступеня PhD дисертацію, у якій порівняв техніки йоги. Згодом він почав викладати в рідному університеті філософію, релігію, індуїзм та буддизм. Справжньої слави Еліаде набув після публікації в 1933 році роману Maitreyi. Це розповідь про історію забороненого кохання між Еліаде та молодою письменницею.
Під час Другої світової війни Мірча працював культурним аташе в представництвах Румунії в Лондоні та Лісабоні. Після війни румун проживав у Парижі, де завоював міжнародну репутацію історика, морфолога та феноменолога релігії. У французькій столиці Еліаде написав чотири основні наукові праці: про дослідження релігії, космос та історію, архаїчні техніки екстазу, безсмертя та свободу.
Еміграція за океан
У 1956–1957 роках його призначили запрошеним професором, а потім професором і завідувачем кафедри історії релігій Чиказького університету. Там він викладав аж до виходу на пенсію в 1983 році.
Еліаде вважав, що має два покликання – вченого та письменника-фантаста. Він розглядав свої літературні й наукові інтереси як автономні, але водночас взаємодоповнювані. Художні твори Еліаде писав здебільшого румунською мовою, а наукові праці – французькою. Крім того, десятки книг письменник опублікував англійською.
Своїм найбільшим шедевром Еліаде вважав роман Forêt interdite 1955 року. Події цього твору розгортаються в 1936–1948 роках. У ньому письменник висловлює думки про історичну трагедію та долю румунського народу. Він також розкриває ключові міфічні та символічні структури. Мірча намагається донести до читача, що релігійні значення приховані в сучасному західному досвіді.
Варто зазначити, що Мірча Еліаде не був відстороненим ученим. Він глибоко переймався людською зарозумілістю та провінціалізмом, що особливо притаманні західній культурі. Науковець був упевнений у нагальній потребі в культурному оновленні людей як глобальних і планетарних істот.
Підхід до релігії
У роботах Еліаде можна простежити такі його основні припущення та погляди:
- він вважав, що релігійні явища потрібно розуміти як унікальні. Він засуджував тих, хто зводив релігію до психологічних, соціальних, економічних, історичних чи інших аспектів;
- релігійне можна відрізнити від світського, оскільки воно виражає універсальну, сутнісну структуру, яку Еліаде назвав «діалектикою ієрофаній» (проявів сакрального у світі). На його думку, досконалий Бог може з’явитися у звичайних людських і світських формах, як-от деревах і річках, історичних істотах і тваринах, снах тощо;
- існують істотні, універсальні, узгоджені символічні системи, які забезпечують основу для тлумачення релігійного значення. Релігійна мова завжди містить у собі сакральні значення;
- міфи про створення світу Еліаде вважав найважливішими уроками для релігійних людей. Вони пояснюють природу існування людини у світі, а тому допомагають знайти священні витоки, подолати гріх та оновитися. На думку релігієзнавця, у традиційних суспільствах міф представляє абсолютну правду про первісний час. Він описує події, які зробили суспільство та природний світ такими, якими вони є.
Критика
Починаючи з кінця 1980-х років, дослідники життя та творчості Еліаде часто звинувачували його в тому, що він приховував своє минуле. Письменник нібито був прихильником румунського фашизму й антисемітизму. Захисники Еліаде зі свого боку стверджували, що звинувачення перебільшені, а деякі його суперечливі висловлювання у творах пов’язані з юнацькою необережністю.
Крім того, нерідко інші вчені критикували Еліаде за суб’єктивний та ненауковий підхід. Вони звинувачували його в некритичних узагальненнях, наданні переваги архаїчним та азіатським релігіям (особливо індуїзму). Він концентрував увагу на «космічному християнстві» – позачасовому, неісторичному, такому, що спрямований на природні явища, а не наукові докази. Саме тому, у його книгах можна часто знайти інтерпретації румунських та інших християнських селян, які знаходили священні одкровення в природі та космічних моделях і циклах.
Дослідник використовував у своїх роботах метафізичні й теологічні припущення. Він знецінив і спотворив історичну та неархаїчну сучасну релігію. У відповідь на це захисники Еліаде стверджували, що більшість критиків із їхнім соціально-науковим аналізом є надто вузькоспеціалізованими. Крім того, шанувальники праці Еліаде стверджували, що значно важливіша його робота як творчого літературного діяча, аніж емпіричного історичного фахівця. У своїх книгах, оповіданнях тощо Мірча порушував важливі філософські й теологічні теми, висвітлював сучасні екзистенціальні й історичні кризи. А це, на їхню думку, значно важливіше за абсолютно науковий підхід до роботи.
Останні роки
У 1977 році Еліаде відхилив пропозицію румунської влади повернутися на батьківщину та приєднався до румунських інтелектуалів у вигнанні. Він підписав телеграму, що виступала проти репресивних заходів, запроваджених режимом румунського диктатора Ніколае Чаушеску.
Протягом останніх років життя письменник переживав погіршення здоров’я через тривалий стрес та артрит. Помер Мірча Еліаде в лікарні в 1986 році. За вісім днів до цього він переніс інсульт, після чого втратив здатність говорити.
Його тіло кремували в Чикаґо, а похоронна церемонія відбулася на території Чиказького університету. Попрощатися з релігієзнавцем прийшли 1200 осіб. Під час церемонії був зачитаний уривок тексту Еліаде, в якому він згадував прозріння свого дитинства. Похований вчений на чиказькому кладовищі Oak Woods Cemetery. Тут також спочивають такі відомі американці, як юрист та політик Гарольд Вашингтон, журналістка Іда Б. Веллс, атлет Джессі Оуенс та фізик Енріко Фермі.